Форма входу

Категорії розділу

Пошук

Наше опитування

Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 220

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Cтатті

Шлях від Джури до Характерника
ШЛЯХ ВІД ДЖУРИ ДО ПЛАСТУНА-ХАРАКТЕРНИКА

ІСТОРІЯ БАГАТОВІКОВОГО ДОСВІДУ

По книзі Бориса Списаренко
«Я – є джура»

2013

Рецензент: Юрій Руденко, доктор педагогічних наук, професор НПУ ім. М.П. Драгоманова, віце-президент Всеукраїнського фонду лицарського виховання молоді ім. Петра Сагайдачного, генерал-осавул Міжнародної Асоціації Козацтва.

Борис Списаренко. «Я є джура!» Діяріуш молодого лицаря.
Знайдено в сагайдаку, виораному в поймі с. Пляшова під Берестечком. Адаптовано сучасною мовою Борис Списаренко.
Видавництво «Алефа», Київ, 2005


ЗМІСТ:

Вступне слово до юнацтва ----------------------------------------------------------------------------- 1
Бачити себе ------------------------------------------------------------------------------------------- 2
Чи думав ти про мету свого життя ------------------------------------------------------------------- 2
Дай собі наказ ----------------------------------------------------------------------------------------- 3
Повне дихання ------------------------------------------------------------------------------------------- 4
Чи зможу я бути чистим -------------------------------------------------------------------------------- 6
Споживання води --------------------------------------------------------------------------------------- 6
Споживання їжі ----------------------------------------------------------------------------------------- 7
Стан твого організму ----------------------------------------------------------------------------------- 8
Очищення голодом -------------------------------------------------------------------------------------- 8
Закони Всесвіту – закони Божі ---------------------------------------------------------------------- 9
Бойовий вишкіл – ознака гідності ------------------------------------------------------------------- 9
Стрілецький вишкіл ------------------------------------------------------------------------------------- 9
Стан внутрішнього спокою --------------------------------------------------------------------------- 10
Твої контакти з середовищем ------------------------------------------------------------------------ 10
Знання про козацтво ---------------------------------------------------------------------------------- 11

1
Самоповага в поєднанні з любов’ю до інших –
верх психологічної досконалості особистості!

Шановний юначе!
Ким би ти не був за походженням і вірою, за вподобаннями і талантом, за спортивним клубом і вишколом – хай ні для кого не буде секретом, що ти – громадянин всесвіту, планети Земля і держави Україна. До яких би земель не обрав шлях, де б не опинився на хвилях житейського океану,найголовнішою визитівкою, яку з повагою і заздрістю візьмуть до рук іноземці, є твоє горде гасло: «Я- українець!»
Твоя держава – вільна козацька формація, подібних до якої не було й не буде в світах, бо, за свідченням письмен Кам’яної Могили, держава наша була тут уже 25 тисячоліть тому, та й на Майданах пройшла суворий іспит часу, необхідний їй, як сертифікат юнакові на право стати гідним поповненням козацького стану.
Ні, не зрікалися ми козацького способу життя й лицарської моралі, хоч як з ідеологічних фортець каркали нам окупанти – мовляв, шароварництво, гопашництво, романтичні забавки вусатих і чубатих!! Та не для одягу і маскарадного спорядження з’являються у світ лицарі! Потреба в них диктується високою святою метою, що є в нашому кредо: «Бог, Україна, я!» Про цю мету скажемо далі більш детально, а зараз зазначимо: дорога, пройдена твоєю Вітчизною, не може продовжуватися в майбутнє сама. Її прокладатимеш ти і зробиш це так, як здатен тільки ти: щоб не було соромно перед пам’яттю героїв нашого народу – від Трипільської доби, від Запорозької Січі, від Січових стрільців, від Героїв Крут, від героїв УПА, від звитяжців ОУН, від жертв тоталітаризму, від Шестидесятників і – до Помаранчевих майданів.
Не забуваймо, друже, про трагедію засліплених поколінь, які дали себе ошукати політичним шахраям к 1917-1920 роках, приспати обіцянками інтернаціонального «братства», «раю», натомість видурити козацькі клейноди й шаблі, одягти замість них на шию корінній праєвропейській нації рабське ярмо «населення», позбавленого трипільської культурної спадщини, героїчної козацької історії, прабатьківського способу життя. Нас кидало живцем також у братські могили голодоморів, у пекло репресій, в окопи Другої світової війни. Дякувати Богові, ми вистояли, не здалися, український народ прозрів і у 2004 році став на шлях благочестя, самоутвердження, очищення духу і відродження козацької могуті.
А для того, щоб ти, юначе, міг сказати у вічі кожному: «Я – джура!», пройди належний лицарський вишкіл, духовний і фізичний, осяяний найвищим девізом: «Бог, Україна, я!» і за научителя бери козака-характерника, який одержує перемогу до того, як почнеться бій. Хай це січове правило від кошового отамана Івана Сірка перейде до тебе через наше батьківське Благословення! Пригадай – Байді-Вишневецькому, засновникові Запорозької Січі, в протистоянні катам залишився вірним саме джура!
Мистецтвом перемагати ворога силою свого духу володіли козаки-характерники, і ти станеш таким, як вони, лише сповідуючи правду, любов до людини, незламність синівського гарту в обороні Матері-України, уміння роззброїти ворога силою справедливості, віри.
Іди, юначе, стежками нашого багатовікового досвіду, який ми зібрали на цих сторінках задля того, щоб ти заощадив час для звершення свого власного творчого життєвого шляху. Ти поважаєш нас, старійшин роду – так було споконвіку між українцями. І ми певні, що цей шлях здолаєш в ім’я нашої Незалежної Соборної України саме ти.

2
БАЧУ СЕБЕ!
Що я знаю про себе?. Те, що усі третьокласники: руки, ноги, голова. Та ще серце, яке не підводить під час біганок наввипередки з лошаками чи друзями!
Але нещодавно до нас на вишколі до гурту підійшов козак-характерник. Він для знайомства показав, що може гартоване тіло: пройшов босий по палаючому вугіллю, потім по битому склу, ліг роздягнений на гострі шпичаки спиною – і жодної подряпинки чи опіку… Ми запитали, чи не вміють характерники робити добре диво? Надворі спека, всі рослини всихають… Чотовий усміхнувся. Вийшов на майданчик, попросив у Неба дощику – і щедрий літній дощ упав на висохлу від спеки землю… Ми з приятелями захотіли навчитися цьому вишколу, щоб стати справжніми добродіями-характерниками, козаками!
Я будку ділитися з вами всіма знаннями, які буду засвоювати від цього Чотового. Адже він демонструє нам щоразу нові можливості енергії людського тіла, вдосконаленого впертими тренуваннями.
Коли я після перших занять сказав з гіркотою, що далеко… куцому до зайця, Чотовий зауважив: кожне людське тіло є дивом природи, і твоє – також. Подивися вранці на себе в дзеркало, чи в чисту воду річки, усміхнися доброзичливо й похвали свої м’язи, свою статуру, випрямись і скажи добрі слова, виконуючи пружні рухи: «Я дужий, я вправний, я все роблю, щоб зміцнити своє тіло й дух!» І хай це будуть не порожні хвастощі!
Вправи – не складні, але щоденні. Для початку це стрибки на місті з одночасним напівобертом ліворуч-праворуч, з маховими круговими рухами рук. Дихання має бути розміреним, нижньою ділянкою легенів, без надмірного фізичного перевантаження. Одержувати насолоду від вправ і дихання – це велике мистецтво! Фізичний гарт є успішним лише у того, хто любить його. Тільки тоді наші м’язи, наші клітини, наша нервова система, наш енергетичний запас збагачується життєвою силою. Вони розвиваються гармонійно, ростуть, очищуються від відпрацьованих «шлаків», виробляють в собі стійкість проти недуг і слабкостей. Бо ми любимо дарунок Природи – власне тіло, з насолодою вдосконалюємо його для великої життєвої Мети.
Не думайте,одначе, що довкола нас лише наші доброзичливі друзі! В світі триває неперервна боротьба за місце під сонцем, боротьба правди проти зла, боротьба світла моралі проти темряви насильництва й безчестя, боротьба твого вродженого інтелекту проти дурману хмільної, алкогольної, наркотичної, нікотинової залежності. Хто переможе? Етика чи хамство? Бог чи Люципер? Вибір довірено зробити тобі! На чий бік ти станеш?
Учися у Природи. Розповім простий випадок з життя. У нас на подвір’ї лісового кордону над притокою річки Ірпінь, звичайна чубарочка вивела курчат. Якось ми почули застережливий крик квочки - сигнал курчатам: прилетів коршак! Ми були вражені відвагою квочки: коли коршак ухопив курча, мирна чубарочка злетіла, вчепилася кігтями й почала клювати нападника в голову. Поєдинок завершився перемогою – курча було врятоване, а розпластаний коршак залишився на землі. Здавалося б, хіба можна порівняти фізичну силу цих двох бійців? У коршака розмах крил утричі більший, ніж у домашньої птахи, і кігті, і дзьоб значно міцніші. Підступність пернатого хижака поступилася справедливому опору чубарочки в захисті нею своїх малят…

ЧИ ДУМАВ ТИ ПРО МЕТУ СВОГО ЖИТТЯ?
Чотовий задав кожному з нас це просте запитання, і для декого воно виявилося складним. Поясню, як зрозумів це я сам: у нашому гурті частина вже обрала собі улюблений вид спорту, і метою життя кожен вважає своє вдосконалення в ньому. Інші ще вагаються, бо симпатії віддають кільком захопленням. Наставник вислухав кожного і загадково всміхнувся. Потім з легким розчаруванням зауважив: «А я так сподівався, що маю справу не лише з спортсменами, а й з … майбутніми господарями держави… Бо якщо, скажімо, ви стали (а станете ж, неодмінно!) звитяжцем, зіркою першої величини, то мусите твердо знати: ця зірка світиться на небі України, а не будь-якої іншої держави світу… І, панове, не курчатами під крилом квочки будете ви в такому випадку, а тими, хто здатен тримати, мов Атлант, рідне небо. Хіба не про це мріяла ваша матуся, народжуючи сина чи доньку? Адже людство наше вигойдане на руках матерів, а матері знають, що найбільшим спадком є для дітей рідна Батьківщина. Такий неписаний закон діє у всіх народів світу, і навіть мандрівні племена зберігають ознаки певного краю, народності, пов’язаної з цим краєм…». Держава Україна збереглася на карті світу завдяки маленькій особистій таємниці кожного – любові до неї своїх синів і дочок. Це вони становлять разом наш народ козаків! Це ми!

3
ДАЙ СОБІ НАКАЗ
«НАЗАД ДО ПРИРОДИ»
Отже, моя зоряна дорога – це лише шлях до іншої, ще вищої мети життя…
«Бог, Україна, я!» - в цьому триєдиному девізі полягає спосіб мого життя. Маленьке «я» здатне служити Україні з вірою в Великого Бога, промінчик якого даровано кожному з нас.
На Бога надійся, а сам не знітись. Ніхто за мене не зробить мої м’язи дужими,дух стійким, не випробуває мою віру. Наказую собі: Ти гартуєшся спершу за допомогою наставника-виховника, а, набувши вишколу й досвіду,стаєш наставником сам. Тільки ж спершу здаси суворі іспити своїм вихователям. Головним виховником хай залишається Природа, і, боронь Боже, діяти всупереч їй. Чотовий твердить, що навіть уявити вершину природних людських можливостей нам не дано, тож не треба й зловживати ними, чи звужувати їх.
Якось на зустрічі з нашими батьками Чотовий зауважив: вершину людських можливостей легше уявити, якщо пам’ятатимемо, що особисто ми з вами, як і все живе на землі, започатковані завдяки любові! І лише в тому випадку, коли любов була обопільною, чистою, у батьків народжується щаслива дитина, від якої можна чекати значних вершин у спорті і в житті, в науках і майстерності. Кажуть, що Божий дар, але й його можна і треба розвивати!.
Будь-яке розширення природних фізичних, розумових, духовних передумов можливе, як переконалося людство, тільки в гармонії з Природою. Коли людина з’явилася на світ, головна життєва мета і задоволення для неї – вдихнути свіжого повітря, а для цього вона мусить спершу подати голос, бо він, кажуть, пробуджує легені, відкриває їх для вдиху.
Новонароджене немовля поводиться дуже мудро: не просить відразу їсти, пити, - для неї головне – вдих повітря!
Почнемо і ми з джурами ласувати чистим повітрям. Варто придивитися до немовлят. Вони лежать на спинці і спокійно дихають. Вдихають через ніс, при цьому наповнюють повітрям лише нижню частину легенів. Дихають животом, або, як кажуть, діафрагмою. Чим корисне таке дихання? По-перше, нормалізується робота всього травного тракту, виштовхуються зайві гази, кишковик готується до очищення від шлаків. Кровообіг, завдяки дихальному масажу сонячного сплетіння, де «сплелися» важливі кровоносні судини (це ота «ложечка» під грудьми, манас, сурья у йогів) – активізується.
А чи не можуть дорослі та підлітки дихати так само природно? Прикро, але більшість – не може. (Не вміє, не хоче, лінується). І дихають верхньою ділянкою легенів, унаслідок чого корисний обсяг дихальних органів скорочується, легені фізично зношуються. Частішають захворювання верхніх дихальних шляхів. Таке затяжне антиспортове неуцтво стає соціальним злом.
На допомогу бажаючим позбавитись цих вад приходить методика «повного» дихання Йоги. Йоги – спортивно-духовна формація чи секта, яку створено близько 5 тисяч років тому, і її девіз – «Назад до Природи» - зумовлює вивчення і збереження способу життя людини в повній гармонії з законами незруйнованої Ноосфери, життєвого середовища. Найпопулярнішим джерелом для вивчення цієї методики на теренах України стала свого часу віддрукована на гектографі само видавництва в 1960-х роках брошура його Ромачаракі «Хатха-Йога». Це був справжній ковток кисню для всіх, хто прагнув бути чистим перед Природою.
Як зазначав виховник Чотовий, наш народ перевірив на собі протягом кількох десятиріч дійовість методик дихання Ромачаракі, завдяки їх позбавилися багатьох недуг і навіть стійких раніше комплексів фізичної недосконалості, зміцнили дух і тіло.
Дух і тіло є спорідненими складниками нашого «я». Одначе повітря, яке вдихаємо, має бути чисте і належно наповнене киснем, і краще – коли воно настояне на пахощах трав, лісу, моря, саду, всього що є природним і потрібним для збагачення організму фітонцидами в необхідних пропорціях. Тільки вдихаючи через ніс, відчуємо «смак повітря»!
Друзі джури! Приготуйтеся до першого, найголовнішого заняття – уроку дихання. Хай стане ця манера дихати твоєю натурою, і ви пересвідчитеся, що вас вигойдує, мов руки Матері, лагідна життєдайна хвиля – Природа визнала вас за своїх дітей і оберігає кожного як одну свою власну клітинку, як частинку Всесвіту.

4
ПОВНЕ ДИХАННЯ
1. Ляж на спину без подушки. Випростайся, руки вздовж тулубу.
Легким потрійним покашлюванням звільни легені від повітря.
Легким вдихом через ніс набери «животом» небагато повітря, трішки піднімаючи розслаблений черевний прес (для початку поклади на нього долоню і підштовхни її вгору «стовпом повітря»). Секунду затримай повітря і, опускаючи мобілізований прес, виштовхни ним повітря, видихаючи через рот. Секунду затримай вдих і знову здійсни його – через ніс, за допомогою підштовхування повітряним тиском черевного пресу. Знову затримай повітря і потім «витисни» пресом, видихаючи через рот. Коротка пауза – і новий вдих. Повторюючи цю дихальну вправу, уникай надмірного вентилювання легенів, бо одразу почне паморочиться в голові. Порція повітря, яку вдихаєш, має бути невеликою, але її слід старанно «смакувати» носовими рецепторами. Лише в кінчику носа є ці нерви-аналізатори запахів і складу повітря. Завдяки їм кисень одержує сприятливий «сертифікат» для засвоєння кров’ю.
2. Проробляй цю вправу щоразу перед сном по кілька разів підряд. Опанувавши вдих животом, або точніше – діафрагмою, слід поширювати вдих на середню частину легенів, де розташована ділянка сонячного сплетіння.
3. Після кількаденних вправ учися задіювати легені вище – в ділянці грудної клітки. Це робиться так: наповнивши діафрагму й сонячне сплетіння, підтисни м’язи черевного пресу до хребта, злегка піднявши завдяки цьому грудну клітку і наповни її повітрям.
4. Опанувавши три ділянки легенів, після кількох днів вправ, перейди до підключення верхівки легенів, а це досягається легким підняттям колючиць, підтисканням пресу зусиллям його м’язів угору під грудну клітку і легеньким закиданням голови назад. Це лише поштовх маківкою голови назад, з одночасним «смакуванням» повітря. А воно є чистим на свіжому повітрі).
5. Увага! Кожний вдих відбувається завдяки наповненню легенів знизу й до верху. Кожний видих відбувається в такому самому порядку – звільнення легенів з низу й до верху. Перерва між видихом і вдихом, а також між вдихом і видихом становить половину часу, затраченого на сам вдих і видих. Хронометром служить ваш пульс.
Це і є повне, ритмічне йогівське дихання. Завдяки йому тривалість перебування повітря в кожній з ділянок легенів – однакова. Легені встигають відпочити і відновитися, ми не «обпікаємо» їх при навантаженні або пробіжках.
Після того, як повне, ритмічне дихання стало для вас звичним і ви почали володіти ним у повсякденному житті, ви відчуєте, що у всьому організмі відбуваються позитивні зміни: засинати стали одразу, як голова торкнеться постілі, а сон став спокійним і «продуктивним», ви добре за ніч висипаєтеся, відновлюється бадьорість і сила.
Але самовдосконалення триває, і ось його наступний рівень.
1. Якщо вам необхідно згадати забутий тобою вислів, термінологію, чиєсь ім’я – вдихни повним диханням, «підбери» до хребта черевний прес і повільно видихни повітря, розтягуючи цей видих якомога довше (скажімо, на 5-6 поштовхів твого пульсу). Пророби такий довгий видих кілька разів підряд, і згадуй хоча б першу літеру забутого слова. В більшості випадків пам’ять відтворить те, що приховувала досить. Найбільш ефективний тренаж пам’яті – це «самодиктант»: щодня завчи 1-2 речення, скажімо, пісні, і запиши в окремий зошит. За місяць тренажу запам’ятовуєш пісню, прочитавши всього один раз. Козацькому розвіднику – пластуну – це обов’язково необхідно!
2. Якщо ви мали вдень велике розумове навантаження і не можете відразу заснути ввечері – скористайтеся допомогою свого довгого видиху, намагаючись розтягнути його на 6, або й 10 ударів свого серця. За другим чи третім довгим видихом людина спокійно засинає.
3. Якщо уві сні ви хочете припинити неприємне сновидіння, скористайтеся допомогою довгого видиху і обов’язково прокинешся.
Довгий видих уві сні – надзвичайно слухняний твій інструмент контролю за сновидіннями. Навчившись володіти ним, ви впритул наближаєтеся до техніки прогнозування окремих подій, а якщо захочете удосконалювати свої медитації (зосередження) – то наближатиметеся й до техніки яснобачення.
Регулювання і самоконтроль власного психічного стану, енергетичного потенціалу, внутрішніх збудників (адреналіну та вібраційних процесів) - це передумова самоволодіння в певний відповідальний момент, як от виступ перед громадою, проведення занять, спортивне єдиноборство.

5
Тут твоїм помічником є парадоксальне дихання, назване так у зв’язку з зовнішньою ознакою «нестандартного» наповнення леле генів. Річ у тім, що кожна ділянка легенів якимось «нез’ясованим» чином сприяє певному психофізичному саморегулюванню нашого організму. Скажімо, чакра (мовою санскриту – колесо, яких у нервовій системі кільканадцять сур’я-манас, (сонце-розум), що між сонячним сплетінням і серцем, якщо її підбирати м’язами до хребта, поліпшує, при одночасному повільному видиху, роботу гортані. А от наповнення повітрям нижньоспинної ділянки легенів (над муладгара-чакрою) регулює роботу надниркових залоз, які виробляють адреналін – збудник нашого енергетичного потенціалу. Під час такого вдиху слід злегка вигнути спину (ділянка попереку) назад, і, вдихаючи через ніс, спрямувати повітря, розширюючи нижні ребра, в порожнину, що створена внизу легенів «навпроти живота». При вдиху таким способом долоня, яку покладеш (лежачи) на напіврозслаблений черевний прес, опуститься, а не підштовхнеться вгору. В цьому – парадокс такого вдиху. Тобто «несхожість». Парадоксальне дихання використовують у бойових мистецтвах сходу, у інших відповідальних спортивних змаганнях, щоб «перевести дух» упоратися з хвилюванням, оволодіти ситуацією. Ті, хто найчастіше спираються на роботі на дихальний прес (співаки, диктори, музиканти духової групи) називають це дихання «вокальним», «міжреберним». У поєднанні з «повним» йогівським диханням стає комплексним. Опанувавши техніку «повного», «парадоксального» і нарешті, «комплексного» дихання, ви зможете підвищити витривалість м’язів, мобілізуватися, усувати деякі дискомфорти в своєму організмі, про що піде мова далі.
Скористайтеся ще одним перевіреним способом упорядкування дихального апарату під час фізичних перевантажень:
- витисни коротким поштовхом діафрагми повітря з нижньої ділянки легенів і одразу набирай його через ніс у нижньоспинну ділянку;
- витисни коротким поштовхом нижньоспинної ділянки м’язів повітря з цієї ділянки легенів, одразу за цим набираючи діафрагмою.
Повтори кілька разів цю вправу.
Відпрацювавши цей прийом почергового очищення дихання, ви зможете за його допомогою уникати дискомфорту у найвідповідальніших і надзвичайних ситуаціях.
Важливим у повсякденному диханні є вміння «зливатися» з довкіллям, насамперед,з повітряним океаном, сповненим життєдайної енергії – прани.
Відчуття благодатного комфорту досягається цілеспрямованим «малим» диханням – це початкова стадія руху малої кількості повітря у всі ділянки «парадоксального» дихання. Найперша хвилька вдиху має легко «огорнути» зсередини носову порожнину і бути спрямована вгору, в «міжбрівну» чакру – аджну.
«Мале» дихання сприяє налагоджуванню медитаційного стану, тобто зосередженню, самоволоданню, заспокоєнню і збереженню почуття власної самодостатності.
«Коли людина втягує в себе повітря, то воно спочатку потрапляє до мозку, а вже потім розсіюється по решті тіла, залишивши в мозку відбірну частку самого себе…» (Гіппократ)
Хочеться запитати у джур: скільки років вони б хотіли прожити активним, діяльним життям, щоб досягти поставленої перед собою найголовнішої мети і виконати всі задумані творчі і життєві плани? Виявляється, не менше 120 років. Яким чином? За античними рецептами. «Людина, яка не закопує себе увечері за допомогою ложки і виделки, здатна прожити 300 років». Китайська мудрість повчає: «Сніданок з’їж сам, обідом поділися з приятелем, а вечерю віддай ворогові». Це значить:ми маємо ставитися до їжі стримано, не переїдати, і, як слушно зазначили елліни – «Їсти, щоб жити», а не «Жити, щоб їсти».
Енергія, яку дехто марнує на перетравлювання надмірної кількості їжі, значно перевищує ту, що втрачається на виконання невідкладних життєвих програм. У шляхетного лицаря, котрий служить високій меті, все навпаки: він – аскет! Стриманий у споживанні страв, відкидає з раціону ті продукти, що затуманюють свідомість і прирівнюють людину до тварини, позбавляють її глузду, самоконтролю, штовхають на неприпустимі вчинки.
Хмільних чи інших затуманень глузду прагне той, хто не зумів, не захотів навчитися знаходити радість, піднесення, веселість у благодатній інтелектуальній, творчій чи фізичній діяльності, у насолоду ванні праною, споживанню під час раціонального дихання – повного, очищуючого, комплексного, «малого» тощо, призначеного для гармонійного контакту нашої особистої фізичної й духовної природи з навколишнім середовищем.

6
Наш глузд – велике благо, дане нам для високої мети, і всяке зловживання Божим терпінням, - тобто нехтування глуздом – є порушенням мудрого розпорядку в Ноосфері. Які наслідки? Вони очевидні і, на превеликий жаль, неминучі в своїй анти людській жорстокості… Це і соціальні безладдя, і братовбивчі воєнні чи просто терористичні дії, і масштабні міжетнічні конфлікти. Також не випадковими є і природні катаклізми, природою яких філософи вважають не що інше, як масове безглуздя, цинічну наругу над посланими нас з Неба законами миролюбного буття.
Не можна забувати, що головна наша місія від народження – бути провідником Добра, позитивних впливів, якими так щедро хоче наділити нас Ноосфера.
Той з нас, у кому скупчується власна чи навіяна ззовні духовна бездіяльність, замовчувана недосконалість, гріховність, безчестя, байдужість до чужого лиха, до навколишньої природи, мимоволі стає носієм негативних впливів – починаючи від власних фізичних недуг до соціальних безладь і дискомфортів.
Однак не забуваймо ні на мить, що без нас Всесвіт не існує. Він існує лише разом з нами, з нашою свідомістю, духовністю, і якщо вона висока, чиста, доброзичлива, то Всесвіт посилає через неї свою благодатну щедрість нам і всьому навколишньому середовищу, люди йдуть до нас для одержання підтримки і для очищення своєї життєвої енергетики. Для цього варто жити!
Тож велика моральна відповідальність лежить на кожній шляхетній особистості. Тож завдання стоїть перед кожним з нас хоч і складне, але надзвичайно зрозуміле: осмислити свої можливості, при необхідності – повернути втрачене і закріпити за собою законне право – бути невід’ємною позитивною складовою Всесвіту!
Чотовий, прохаючи у Неба благодатної вологи – дощу для рослинного світу, робив це не для своєї вигоди, а перш за все – для інших людей, бо всіх любить, як власних дітей. Самоповага в поєднанні з любов’ю до інших – верх психологічної досконалості особистості!
Застереже Чотовий своєю молитвою будь-кого від зла, допоможе виправитися, покаятися, відкрити в собі зернятко доброти для людей, до тваринного світу, до рослин і води, бо то все – Божий Всесвіт, складові частки Ноосфери. Ось, виявляється, для чого треба навчитися чистоти: щоб повертати її Всесвітові!

ЧИ ЗМОЖУ Я БУТИ ЧИСТИМ?
Уявити собі діяльність власного організму неможливо. Але деякі головні життєві процеси в своєму тілі людина має змогу регулювати, поліпшувати,щоб удосконалити власний спосіб життя. Чи не найпершим надійним другом і провідником у житті є почуття міри. Хто тримає в руках свій глузд і почуття міри, той здатний стати провідником Добра для себе і для світу. Саме з погляду глузду і міри, джури і козаки мають оцінювати себе і брати на озброєння життєвий досвід гуру – вчителя, Чотового. Цей досвід належить сотням поколінь вчителів.
Як дихати? Як пити воду? Як розвивати свою фізичну тіло будову? Як піднести свою духовність? Як очищуватися від шлаків? Як уберегтися від негативних впливів, спокус, експериментів, на які штовхають нас лукаві особи і духи? Як звільнитися від дії чужих навроків, пристрітів, навіювань? Як протистояти вампирізму? Уникнути дискомфорту? Не піддатися дурману опію, хмелю, тютюну, іншого безглуздя? Як спрогнозувати ситуацію і запобігти лихові? Як не потрапити в пастку ловців душ? Як умиловистити сили Добра?
Цьому необхідно вчитися, щоб не змарнувати життя чи його часточку. Втрачене рідко коли вдається повернути! Краще зберегти,щоб бути господарем, а не жебраком.

СПОЖИВАННЯ ВОДИ
Найголовніша складова нашого тіла – вода, з якої ми складаємося на три чверті, може й більше. Вода в природі буває живою і мертвою, залежно від рівня її енергетичної пробудженості, мінеральних складових, фізико-хімічної структури. Космічна енергетика підживлюється у водному середовищі в ніч перед Водохрещами, і вода, взята зранку 19 січня, є оживленою. Чисту, незабруднену воду знайти важко, цілющі природні джерела здебільшого уражені хімічними та органічними сполуками, або й мають недопустимий радіаційний рівень.
Воду слід брати з перевірених природних джерел, відстоювати хоча б кілька годин і пити натщесерце за півгодини до сніданку. Набирати в кухоль, не дивлячись на воду, лише вмочивши злегка в кухоль палець правої руки, далі передати кухоль до лівої руки і лише тоді дивитися на воду, й, смакуючи, пити.

7
Йоги перед питтям ще переливають воду з кухля в кухоль, пробудивши тим самим її енергетичний потенціал.
Перед їжею за півгодини вживаємо воду для того, щоб спонукати виділення достатньої кількості шлункових соків, без яких перетравлювання їжі неможливе.
Уникайте прикрої звички плювати – ні земля, ні слина цього не потребують.
Холодною водою вранці облий себе, починаючи з ніг і до самої маківки. Якщо боїшся холодної води, починай обливатися водою кімнатної температури і поступово, протягом місяця-двох, переходіть до прохолоднішої. «Контрастні» водні душі сприяють дружбі з регулярними обливаннями, а це, як відомо, замінює послуги медиків. Люди, які не люблять хворіти, «лікують» себе самі – загартовуються водними процедурами, зберігають працездатність і ясне мислення. Найбільш рішучі стають «моржами».
В регіонах з природними зеленими угіддями існує можливість одержувати «живу» воду з роси: слід у садку влаштувати велику чисту ємність – скажімо, ванну, в неї накласти чистого каміння, з ємності внизу мати випуск води в посуд. За ніч улітку 1-2 літри води-роси, вона має цілющі властивості.
Корисно вживати вологу, добуту з рослин – морквяний, буряковий, гарбузовий, томатний, капустяний, фруктові соки натщесерце зміцнять ваш фізичний і духовний стан, наблизивши до чистої природи.
Козацька медицина передбачала омивання ран в бою уриною, і це дозволяло запобігти зараженню крові, нагноєнню та іншим ускладненням від травм. Якщо у козака нежить, перчить у горлі, то аптеку здебільшого замінює полоскання носа і горла уриною. Коли в дозорі злипаються очі від сну, їх також промивають уриною. Опіки від пороху чи окропу козак перш за все обмиває уриною. Якщо під час купання в річці присмокталася п’явка, її найлегше позбутися за допомогою урини. Якщо радикуліт став нестерпним і ви втратили змогу рухатися, козаки робили наступне. Назбирайте в посудину урини, намочіть спідню білизну, одягніть її, вкрийтеся тепло й висушіть на собі. Постіль доведеться потім прати, але недуга полишить вас за 2-3 таких висушування білизни.
Знахарі-козаки пили круглий рік узвари трав – чебрецю, перстачу, Петрових батогів, цвіту калини, цвіту суниць і тому їхню урину була отією «живою водою», що ефективно лікувала від ран, неврозів, шкірних, очних захворювань.
Під час очищувального голодування протягом 1-2 тижнів йоги і козаки-характерники прополощуть кишковик упродовж перших трьох днів кип’яченою водою, за допомогою клізми, вливши в шлунок близько 1 літра води. При цьому слід лежати на лівому боці.
Під час профілактичного голодування необхідно пити щодоби по кілька літрів води, залежно від пори року. Можна пити натуральні соки, але все – малими дозами.

СПОЖИВАННЯ ЇЖІ
Йоги кажуть: їсти можна всі рослинні продукти, але головне – вчасно, в міру і з апетитом. Доведено, що здорова мікрофлора в травному тракті є запорукою здоров’я і довголіття людини. Підтримується таке сприятливе внутрішнє середовище завдяки вживанню свіжих сирих овочів, городньої зелені, фруктів, ягід, не оброблених хімією. Важливо знати свій організм – яких мікроелементів він потребує більше, і намагатися дотримувати належного балансу. Дані про наявність в організмі цукру, солей, стан нирок, печінки, крові, урини фахівці дадуть на ваше прохання кваліфіковано. Профілактичне очищення свого організму доступними засобами слід робити щороку.
Печінку очистимо так: вичавити 150 г соку лимону і випити, запиваючи ним 150 г оливкової олії. Легкий пронос звільнить від закам’янілих згустків шлаків,що утруднювали роботу цього надважливого органу.
Уберігаємося від здуття живота – п’ємо відвар кропу, не вживаємо надмірно хлібу, борошняних виробів у другій половині дня.
Пам’ятаємо про те, що міцна кава є не чим іншим, як «троянським конем», впускаючи якого до «фортеці» власного організму, ми розплачуємося не чим іншим, як катастрофічним старінням!

8
Тимчасове підняття тонусу вимагає невідновних жертв - колір обличчя блякне, частішають серцеві дискомфорти, після короткочасної бадьорості настає спад активності, млявість у всьому тілі. Краще вживати природні помірковано тонізуючі продукти – мед, зелений чай, фрукти, часник, цибулю, щавель, хрін, селеру, петрушку, кріп, редьку всіх різновидів, а також фрукти і ягоди, особливо лісові суниці, ожину, малину, калину.
Пам’ятаймо, що фрукти, кавуни, дині, чаї слід вживати перед початком «основної» трапези. Це сприяє ефективному їх засвоєнню, а також виділенню шлункових соків, усіх необхідних ферментів для травлення їжі.

СТАН ТВОГО ОРГАНІЗМУ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД …
Чистоти великих і малих «комунікацій»: шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок, підшлункової залози, селезінки, серцево-судинної, м’язевої, нервової систем.
Для інтенсивного звільнення і очищення шлунково-кишкового тракту від непотребу неодмінно слід опанувати вправу з арсеналу йогів: втягти живота, потім напружити, мовби опускаючи нутрощі з правого боку вниз, долі низом подаючи ліворуч, піднімати лівим боком вгору, потім верхом – праворуч. Виходить, що так ми «крутимо» свій шлунково-кишковий тракт за годинниковою стрілкою. Так організм звільняється від шлаків кілька разів на добу, уникаємо засміченість і навіть інтоксикацію організму. Оце і є шлях очищення організму, а тому і духу! Зникають з рота неприємні запахи і присмаки,фігура стає стрункішою і гнучкішою, навантаження на серцево-судинну систему зменшується. Простий, але безвідмовний шлях до самозбереження, і, природно, до довголіття!
Ще раз прислухаємося до української мудрості: «Світ поділяється навпіл – одні живуть, щоб жерти, інші їдять, щоб не вмерти!»
Сформувавши наш організм,тобто у віці 20-25 років, ми повинні більше дбати про його зміцнення, а значить маємо вживати кисло-молочну продукцію. Відтак слід переходити від жиро накопичення (уникати вживання сала, ковбас, м’яса) до раціонального споживання рибних і рослинних страв, овочів, фруктів, салатів. Сирі яйця не вважаються зайвими.
Безвідмовна робота шлунково-кишкового тракту можлива за умови нашої рухливості – щоденно долати хоча б 5-6 км, не уникати пробіжок, обов’язково виконувати ранкову «руханку» без одягу – шкірі необхідний контакт з повітрям. Лише повітряні ванни і обливання водою пробуджують захисні можливості шкіри, яка є суворим кордоном між тобою і Всесвітом, бореться з непередбачуваними нападами енергетичного, бактеріального, температурного та й механічного впливу.
Рухливість, очищення організму є процесом,який приносить людині полегкість, «оновлення» і сприяє доброму настрою. В іншому разі неминучі ускладнення, ожиріння і хвороби організму. Придивіться до «друзів менших»: у динамічних дворових песиків ніколи не буває таких проблем з ветеринарами, як у розбещених породистих, позбавлених права на природний рух.

ОЧИЩЕННЯ ГОЛОДОМ
Добра традиція постування сприяє самоочищенню від зайвих жирів, солей, інших відпрацьованих «залежів». Важливо лише перед початком кількаденного голодування порадитися з досвідченим вчителем цієї справи або лікарем. І обов’язково перші три дні промивати кишковик уранці й увечері перевареною водою за допомогою клізми. Шлунок під час голодування має бути чистим! Тоді відновлюються його стінки, діяльність органів внутрішньої секреції, соковиділення.
Під час голодування слід вживати рідину (соки, воду) невеликими кількостями, але часто. Уникати фізичних навантажень. Остерігатися запаморочень.
При виході з процесу голодування важливо надзвичайно суворо дозувати споживання їжі. Спочатку слід спожити страву з олією – це може бути в’язка каша на воді, гречана чи манна, з’їдати за раз по кілька ложок, з перервами по півгодини. Так має тривати протягом доби. Добре вживати овочеві відвари, подрібнені і протерті варені, печені овочі і фрукти. На другий, третій день порції можна потроху збільшувати. Ні в якому разі не допускати переїдання.

9
Молоді козаки і джури, які стали на шлях самоконтролю і самовдосконалення, усвідомлюють:
це – віра в свою мету, і зраджувати, відступати від обраного спортивного і духовного способу самовдосконалення не варто, бо всякий відступ означає занепад особистості, й рідко кому вдається повернутися на втрачені позиції. Еліта козацького вишколу не приймає слабкодухих, які сфальшували й підмінили духовну чистоту – балачками, фізичну досконалість – лінощами, святу мету життя і діяльності – фізіологічним запустінням і побутовою вседозволеністю.
Порятунок нації – в її тверезості, в чистоті тіла і духу кожної особистості!
Знайомлячись з цими матеріалами, не варто джурам бігти за розьясненнямии складних місць до випадкових людей. Шлях джури – це вишкіл на досвіді славетних вчителів. Зразком для наслідування обирай гідну особистість. Людина – це Всесвіт в мініатюрі. Вдосконаленню немає меж, і тільки в повсякденному пошуку шляхів удосконалення знайдеш «саттву» - чисту, сяючу якість свого «Я», позбавленого вибухових пристрастей зла, неправоти, корисливості, зневіри. Тільки в такому випадку ми будемо особистостями, на яких тримається наш український родовід.

Юнацтво! Збережіть себе для чистого кохання і будьте щасливими у ньому. Наукою доведено, що випадкові інтимні зв’язки не проходять безслідно. І чоловік і жінка, навіть не зродивши спільної дитини, зазнають унаслідок цих стосунків такого взаємного впливу на свої генетичні коди, від наслідків якого організми їх уде не здатні звільнитися. В роду через кілька поколінь з’являються «бозна відкіль» у людей – мулати, у коней – зубренята… Бережіть себе!

ЗАКОНИ ВСЕСВІТУ – ЗАКОНИ БОЖІ
Коли виникають дискусії відносно віри, Творця,багатобожжя, намагайтеся не ставати на будь-який бік безоглядно. Протиставляти один ідеал іншому, якщо вони відповідають законам людяності й духовної чистоти – не є справедливим.

МАТИ БОЙОВИЙ ВИШКІЛ – ОЗНАКА ГІДНОСТІ
Майбутній козак-січовик, козак-запорожець змалку вбирає всім своїм єством знання про український побут – він знає купальські обряди, «Коляду», пісні «Колискові», «Веснянки», «Гаївки», «Колядки», «Щедрівки», пізніше вчать фольклор, весільні, козацькі, гайдамацькі, січові пісні, кобзарські думи, чумацькі та ліричні пісні.
Серед бойових мистецтв,якими володіли українські козаки, значна частина сьогодні вже відроджені і впроваджені у вишкіл молодого поповнення. Це «Бойовий Гопак» і козацький «Спас». Джура має обрати одну з козацьких бойових шкіл і бойова майстерність нехай буде в арсеналі захисника нашої Вітчизни.

СТРІЛЕЦЬКИЙ ВИШКІЛ
Універсальним засобом оборони є досконале володіння стрілецькою вогнепальною зброєю. Козак-воїн вправно володіє технікою снайперського бою – вибір позиції, маскування, зміна дислокації, розвідка, засідка, стрільба на ураження тощо.
Джурам спершу необхідно опанувати стрільбу по мішені. Спершу нерухомій, а в подальшому – по рухомій.
Для успішного ведення стрільби необхідно мати міцні м’язи рук, щоб надійно тримати зброю в руках. Стрілець повинен весь час тренуватися – піднімати перед собою на витягнутій руці тягар – праску чи гантель, плавно підносячи на рівень плеча і опускаючи вниз, почергово змінюючи руку.
Особлива увага звертається на дихання: вміння втихомирювати дихальну систему шляхом повного, парадоксального, комплексного дихання – це невід’ємна складова влучного пострілу.
Характерник під час стрільби ніколи не заплющує одне око – дивиться обома. Його завдання – задіяти увесь свій енергетичний потенціал, а це, перш за все, узгоджене керування обома півкулями мозку. Воно досягається за рахунок розподілу функцій лівої і правої півкуль і гармонійного поєднання їх діяльності, в чому добре допомагає система зору. Відомо, що наші очі – вікно у мозок. «Активізація – у взаємодії!» Для цього стрілець лівим оком мусить бачити центр мішені, а правим – мушку зброї серед прорізу прицілу. Прицілювання відбувається в процесі «мікрометрично»-повільного підведення мушки під місце прицілювання.

10
Це прицілювання провадиться лише після того, як стрілець набрав повітря у нижньоспинну ділянку своїх легенів і почав плавний видих. Приклад міцно притиснутий до плеча. Лише на плавному видиху мушка «в’їжджає» в місце прицілювання і палець м’яко натискає на спусковий гачок.
Зір двома очами дозволяє також уникнути перенапруження очей, а стрільба на видиху заощаджує час прицілювання. Снайпер цілий день лежить на позиції і з-за цього користується лише нижньоспинним сектором легенів і довгим видихом, щоб бути завжди спокійним і готовим до прицільного пострілу. А це дихання, нагадую, і є парадоксальним, проте воно може бути навіть комплексним.
Тренуватися у стрільбі з відкритими обома очима і заспокійливим диханням можна із макетом зброї в домашніх умовах. Результати на стрільбах доведуть необхідність таких тренувань. Та й заощадження набоїв буде значним.

СТАН ВНУТРІШНЬОГО СПОКОЮ
Цікаву особливість у поведінці стрільців підмітив наш Чотовий. Часто і довго користуючись згадуваним вище парадоксальним диханням довгим видихом, він виробив в собі схильність дотримуватися стану внутрішньої не зворушливості. Тобто – вміння не реагувати на другорядні подразники, підсвідомо і блискавично ці впливи розподіляти на несуттєву інформацію і ту, яка потребує негайного втручання. Як виявилось – останні становлять незначну кількість – 1/10 сторонніх впливів на психіку. А непідготовлена людина запально реагує на всі подразники і витрачає марно життєву енергію, таку потрібну для продуктивної діяльності. Отже нашим девізом має стати неписаний закон: «Блискавично збираю інформацію, класифікую, визначаю рівень належної взаємодії зі збудником середовища, контролюю важливі сигнали, в разі необхідності, мобілізую свій ресурс і адекватно реагую на них допустимому правовому полі».
Слід лише не ставитися до згаданого девізу як до другорядної дрібнички, постійно вдосконалюватися в його дотриманні, з ним засинати і з ним прокидатися… Спокій в повсякденні, як наслідок, неодмінно позначиться на добрій спортивній формі , вогневій підготовці козака-характерника.
Слід сказати про стосунки з середовищем. Не забуваймо, що оживлене природне оточення і навіть інертне, «неживе» середовище діють на нас так, як ми діємо на них. Доведено, що рослини і дерева неодмінно сприймають наші енергетичні впливи і дають нам оцінку, обмінюючись між собою інформацією. Слід бути доброзичливими до них і вони віддаватимуть нам свою вільну частку позитивної енергії, заряджаючи нашу магнетичну структуру. Не залишаються байдужими до наших дій і «неживі» об’єкти – каміння, ґрунт – тіло землі, пісок, навіть рукотворні споруди з бетону і металу… Що ж до води, то вона є чи не найактивнішим носієм інформації, тому з водою ми зобов’язані поводитися як з живим партнером! Вона переходить в наш організм на правах господині, що лише деякий час була відсутня.
Отже, в нашій волі буває дуже часто сформувати сприятливе навколишнє середовище, чи, боронь Боже, навпаки – спровокувати протидію вжиткових предметів, дерев,рослин, землі, води – всій нашій діяльності… Необхідно дружити з Ноосферою! Вона неодмінно за це віддячить благодатним впливом на наше «Я».

ТВОЇ КОНТАКТИ З СЕРЕДОВИЩЕМ
Сформована особистість уміє ходити й бігати по землі, ковзати по снігу і кризі, плавати по воді і під водою, літати на планері, дельтаплані, повітряній кулі, парашуті, літаку, ракеті, мчати на коні чи автомобілі.
Найперше ж – хода. І, на наш подив, лише один з десяти землян уміє раціонально ходити! Незважаючи на те, що хода забезпечує активізацію і ритмізацію діяльності систем кровообігу, інтенсивне травлення їжі, інтенсивне і раціональне дихання, роботу вестибулярного апарату, узгодження в єдиному гармонійному ритмі всіх біологічних, психофізичних, емоційних позитивних реалізацій нас як особистості.
Перш ніж вдатися до вивчення законів прямостоячого пересування, звернімо увагу на нашу поставу. Все починається з команди самому собі: «Я йду!». І від енергетичного рівня команди залежить активність її виконання.

11
Зверніть увагу на оточення – як ідуть люди. Понуривши чи піднісши голову? Ритмічно підкидаючи вгору своє зібране в пориві тіло, чи плентаючись нога за ногою? Клигаючи нога об ногу чи граційно й естетично ставлячи стопу, яка завершує крок поштовхом тренованого і пружного носка? Тримаючи виправку, чи демонструючи свого сколіозного горба?
Постава спортивної особистості – це мовби пружний лук, наш хребет в кінці кроку, саме як лук, здійснює імпульсивний ривок уперед завдяки тому, що опорна нога зробила пружний поштовх носком, а та, що в «польоті», в цей час кинута нами вперед. Усе це нагадує парадний крок і слід використати його головні характерні особливості піднесеного руху тренованої й бадьорої особистості.
Той, хто щодня проходить десяток кілометрів бадьорою ходою, подовжує собі життєвий ресурс, який у поєднанні з раціональним режимом харчування, водних процедур, дихання, комплексом позитивних емоційних «розвантажень» залишає далеко позаду рамки вікових градацій (змін) – хто скільки років має право прожити на цій прекрасній планеті. Згадаймо досвід аскетичних предків-волхвів, які з віддалених куточків України-Руси йшли пішки до Лаври, щоб підсилити свій енергетичний запас на Київських горах! І потім передавати космічну духовну спромогу своїм співвітчизникам і сприяти їхньому прилученню до нашої віри, до нашого генеалогічного родового древа.
Такі «донори» благодатних впливів, на жаль, винищені атеїзмом, а ще раніше – засиллям чисельних чужинських навал, ординських і тевтонських, південних і північних…
Ідучи по землі, спілкуйся з нею, як із живою істотою, бо життя наше походить від неї. Проси високого благословення перед дорогою й принось молитовну подяку за завершений перехід. Молися за нашу планету, священні води й священне повітря, за наш народ, за Україну. Молися перед Всесвітом, зорями, небом, Сонцем і його галактикою – за збереження колиски добра й благочестя, планети Земля.

ЗНАННЯ ПРО КОЗАЦТВО
Багато цікавого джури знайдуть у тритомнику Дмитра Яворницького «Історія запорозьких козаків» та інших книжках, які зараз заявилися в Україні. Художньо-історична літературна спадщина дасть кожному з нас можливість перенестися в побут України часів козаччини, і ти вже ніколи не будеш почуватися пришельцем на цій дивовижно прекрасній землі, а її прямим господарем! Відтак продовжиш свій вишкіл, і незабаром із джури постанеш козаком славного Війська Запорозького.
Категорія: Cтатті | Додав: Фест (31.10.2013)
Переглядів: 2033 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS